Аналітичний центр «Стратегія» розробив та передав депутатам Верховної Ради проект Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо удосконалення механізму захисту прав народних депутатів та депутатів місцевих рад)»
Голова аналітичного центру Катерина Константинова у пояснювальній записці до проекту зазначає:
Найважливішим інструментом діяльності як народного депутата України, так і депутата місцевої ради, є звернення та запити. Без такого інструменту неможлива ефективна діяльність депутата та реалізація ним обов’язків, які покладені на нього територіальною громадою та Законом. На сьогоднішній день дуже поширеної є проблема, коли посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, всупереч Закону, ігнорують законні права депутата. Зазначена проблема завдає шкоду діяльності депутата, а також негативно впливає на функціонуванні держави та її інститутів в цілому.
Відповідальність за невиконання законних вимог народного депутата встановлена ст. 188-19 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст.351 Кримінального Кодексу України. Диспозиція частини першої статті 188-19 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 351 Кримінального Кодексу України не охоплює можливих порушень права на звернення та запит народного депутата. Це може призводити до зловживань при наданні відповіді на такі звернення та запити. Різна термінологія у Кодексі України про адміністративні правопорушення та Кримінальному Кодексі України може призвести до складностей при кваліфікації таких діянь та притягненні до відповідальності.
Адміністративна відповідальність за невиконання законних вимог депутата місцевої ради відсутня. Оскільки процедура притягнення до кримінальної відповідальності досить складна та довготривала, в Єдиному державному реєстрі судових рішень наразі немає жодного вироку про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 351 Кримінального Кодексу України. Це чинить значні перепони у роботі депутата місцевої ради, погіршує ефективність його роботи та функціонування органів місцевого самоврядування в цілому.
Окрім того, санкції статті 188-19 Кодексу України про адміністративні правопорушення у розмірі від десяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення порядку відповіді на звернення народного депутата, та у розмірі від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за таке повторне порушення, при сьогоднішній вартості життя, не відповідає статусу народного депутата України, може порушувати принципи обґрунтованості, доцільності та справедливості при притягненні до адміністративної відповідальності та не досягати мети, задля якої така відповідальність встановлена.
Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачається відповідальність за порушення права на інформацію та права на звернення, але депутат місцевої ради є спеціальним суб’єктом, та його право на звернення регулюється не Законом України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації», а спеціальним Законом «Про статус депутатів місцевих рад».
У зв’язку із цим у статті 188-19 Кодексу України про адміністративні правопорушення пропонується: конкретизувати та уточнити діяння, які відносяться до невиконання законних вимог народного депутата, поєднавши при цьому діяння, що передбачені частинами першою та другою статті 188-19 Кодексу про адміністративні правопорушення, у частину першу цієї статті, оскільки суспільна шкідливість таких діянь є однаковою, посилити санкцію за невиконання законних вимог народного депутата України, посилити відповідальність за невиконання законних вимог народного депутата України для службових осіб, ввести адміністративну відповідальність за невиконання законних вимог депутата місцевої ради, та посилити адміністративну відповідальність за невиконання законних вимог депутата місцевої ради для службових осіб.
Окрім того, у ст.255 Кодексу про адміністративні правопорушення, суб’єктом, який має право складати протокол за порушення, передбачені частинами першою-четвертою статті 188-19, визначені уповноважені на те посадові особи відділу контролю Апарату Верховної Ради України, у зв’язку із чим пропонується надати право народному депутаті самостійно складати протокол за порушення його права (наприклад, як із порушеннями, передбаченими ст. 212-16 – 212-18, 212-20, коли особами, які мають право складати протокол про адміністративні правопорушення, є особи, права яких порушено). Аналогічні права надаються і депутату місцевої ради.
Окрім того, у частині першій статі 351 Кримінального Кодексу України пропонується розширити перелік караних діянь, частково декриміналізувати діяння, та ввести кримінальну відповідальність за виключно для службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, оскільки такі діяння є дійсно суспільно-небезпечними.
Оскільки процедура притягнення до адміністративної відповідальності значно простіша за кримінальне провадження, це дозволить більш ефективно та оперативно притягувати до відповідальності порушників і зробити таку норму дійсно дієвою.
Цілі та завдання законопроекту
Законопроект має за мету посилити відповідальність за невиконання законних вимог народного депутата України та спростити процедуру притягнення до відповідальності посадових осіб за невиконання законних вимог депутатів місцевих рад.
Загальна характеристика і основні положення законопроекту
У зазначеному законопроекті пропонується:
- конкретизувати діяння, за які передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність та уніфікувати ці поняття;
- посилити санкцію за порушення порядку надання відповіді на звернення народного депутата України;
- встановити адміністративну відповідальність за невиконання законних вимог депутата місцевої ради;
- надати право народним депутатам України та депутатам місцевих рад самостійно складати протоколи про адміністративне правопорушення з метою більш оперативного та ефективного притягнення посадових осіб до відповідальності за зазначені порушення;
- частково декриміналізувати діяння, передбачені частиною першою статті 351 Кримінального Кодексу України, визначити суб’єктами злочину лише осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
