Голова Аналітичного центру «Стратегія» Катерина Константинова проаналізовала стан реалізації в Україні співробітництва територіальних громад, і зокрема, виявила наступні проблеми:
1. Законодавча недосконалість регулювання.
- Механізм самооподаткування так і не визначений законом і відсутня можливість таким чином фінансувати співробітництво територіальних громад. Пропонується розробити та врегулювати поняття і механізм самооподаткування.
- В статтях Закону ст. 9, 16 та 17 згадуються різні форми звітів (звіт про виконання договору, звіт про використання коштів, звіт про здійснення співробітництва відповідно, та для представників органів місцевого самоврядування не є зрозумілим, які саме форми цих звітів, який порядок їх подання. Пропонується: можливо внести зміни до Закону з метою врегулювання розбіжностей, розробити та затвердити примірні форми відповідних звітів.
- Складний механізм припинення співробітництва. Через складу процедуру припинення співробітництва, досить багато договорів реєструються, але не виконуються. Пропонується спростити процедуру співробітництва.
2. Державне стимулювання співробітництва. Наразі відсутній порядок державного стимулювання співробітництва, який був би встановлений Кабінетом Міністрів України, як того вимагає Закон «Про співробітництво територіальних громад» ( далі – Закон). Розробити порядок державного стимулювання співробітництва та затвердити його Кабінетом Міністрів України і передбачити відповідне фінансування із Державного Бюджету.
З метою покращення стану співробітництва можливо:
1) Розробити нові методичні рекомендації (в разі надання доступу к текстам договорів та матеріалам перевірок бюджетного законодавства в розрізі реалізації співробітництва, я можу написати їх самостійно, але бажано мати команду). Наразі єдині методичні рекомендації, які існують в України, що розміщені на офіційному сайті Міністерства регіонального розвитку, це: методичні рекомендації щодо практичного застосування закону «Про співробітництво територіальних громад» та методичні рекомендації щодо заповнення примірних форм договорів. Але, обидва ці документи – це витяги із підручника Інституту громадянського суспільства, і, нажаль, цей підручник, як і рекомендації, містить велику кількість помилок та нелогічних порад ( наприклад, коли проходить засідання комісії, яка готує проект договору, в Законі вказано, що на комісії представники громад головують почергово, і поради, які даються в цій книзі – це головування кожні 45 чи 60 хвилин, або кожного питання. Але в разі головування кожного питання, питанням буде «про обрання голови комісії чи про зміну голови комісії», і робота такої комісії буде неможливою. Головування кожного засідання навіть не пропонується). Окрім того, доцільно роз’яснити пункт договорів «відповідальність сторін».
2) З метою забезпечення принципу прозорості співробітництва, а також обміну досвідом, публікувати на єдиному ресурсі тексти договорів про співробітництво (а не тільки реєстр), окрім того, публікувати звіти щодо співробітництва (після визначення, які саме звіти необхідно подавати громадам (згідно із с. 9,16 та 17 Закону).
3) Розробити та опублікувати дорожні карти щодо здійснення кожної із форм співробітництва.
Щодо Податкового кодексу України.
П.4.4. Податкового Кодексу визначає: «Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України».
По тексту Податкового кодексу зустрічається словосполучення «об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень». Таким чином, виходячи із буквального трактування цього словосполучення, громади, що встановлювати податки мають право лише ті громади, що утворені у відповідності до перспективного плану, і громади, що утворені не за перспективним планом, ( тут постає питання, чи відносяться громади, що утворені із центром, визначеним згідно із перспективним планом, в межах території, визначеної перспективним планом із населенням більш ніж 50% від громади, що визначена перспективним планом, такими, що утворені згідно із перспективним планом у розумінні Податкового кодексу), не мають права встановлювати відповідні податки і збори, що приводить до колізії із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», внаслідок чого можливі судові спори щодо встановлення податків і зборів.
Пропонується – у разі внесення змін до Податкового кодексу з інших питань, включити зміни щодо рад територіальних громад та виключити «згідно із перспективним планом».
Щодо здійснення повноважень за межами населений пунктів
В разі прийняття закону, що регулює розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів, пропонується:
- Передати повноваження щодо присвоєння адрес за межами населених пунктів ОТГ.
- Передбачити можливість перебрати повноваження щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю ( а по можливості іще замінити в текстах Законів «державний архітектурно-будівельний контроль» та «архітектурно-будівельний контроль») щодо об’єктів за межами населених пунктів для ОТГ.
- Передати всі інші повноваження, які здійснюють органи місцевого самоврядування на території населений пунктів, та надати можливість здійснювати такі повноваження за межами населених пунктів в разі отримання права розпорядження земельними ділянками за межами населений пунктів.
Щодо здійснення повноважень державного архітектурно-будівельного контролю
Наразі існують такі форми співробітництва як «делегування завдань» та «утворення спільного органу». Оскільки створення органу місцевого самоврядування, що здійснює державних архітектурно-будівельний нагляд, потребує значних кадрових та фінансових ресурсів, виходом для органів місцевого самоврядування могло би бути співробітництво територіальних громад із цих питань, окрім того, покращення стану співробітництва є подальшою запорукою об’єднання територіальних громад в разі успішного здійснення такого співробітництва.
