Голові комітету з питань податкової та митної політики
Верховної Ради України
Народному депутату Южаніній Нині Петрівні
Аналіз проекту Закону про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо розвитку креативних індустрій в Україні)
26.02.2019 на сайті Верховної ради України було опубліковано проекту Закону №10094 про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо розвитку креативних індустрій в Україні). Зазначеним законопроектом пропонується по-іншому врегулювати відносини з оподаткування та сплати ЄСВ суб’єктами господарювання, що працюють у сфері ІТ-індустрії. До вашої уваги пропонується аналіз зазначеного законопроекту.
1. Щодо невідповідності положенням ЗУ «Про засади державної регуляторної політики».
Зазначений законопроект є регуляторним актом, а, відтак, має проходити процедуру, що визначена Законом України «Про засади державної регуляторної політики». Специфікою регуляторного акту є окрема процедура прийняття, у порівнянні з іншими нормативно-правовими актами, а також окремий спосіб підготовки, який включає декілька документів, зокрема наявність аналізу регуляторного впливу (АРВ).
У пояснювальній записці зазначається про необхідність державної підтримки ІТ-індустрій, але, цим законопроектом не передбачаються заходи додаткової підтримки ІТ-індустрії та протидії міграції спеціалістів за кордон. Для вирішення питання недопущення міграції ІТ-спеціалістів доцільно провести аналіз систем оподаткування цієї сфері інших країн у порівнянні із рівнем життя, оскільки встановлення податків на рівні європейських країн призведе до того, що України не буде конкурентною державою через низький рівень життя та економічного розвитку.
В Законопроекті не наводиться причин, чому 3 група єдиного податку не може бути застосована до ІТ сфери. Окрім того, АРВ має передбачати альтернативи регулювання, розрахунок економічних наслідків та навантаження на суб’єктів підприємництва, і, на підставі цього висновок щодо доцільного способу регулювання.
2. Аналіз основної зміни.
Пропоновані зміни
«Стаття 291. Загальні положення
…
291.4. Суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
……………………………….
5) п’ята група – фізичні особи – підприємці, які провадять діяльність виключно у сфері інформаційних технологій, а саме: діяльність з видання комп’ютерних ігор та іншого програмного забезпечення (класи 58.21, 58.29 КВЕД ДК 009:2010), послуги з комп’ютерного програмування, консультування та пов’язаної з ними діяльності (розділ 62 КВЕД ДК 009:2010), оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов’язаної з ними діяльності (клас 63.11 КВЕД ДК 009:2010), а також веб-порталів (клас 63.12 КВЕД ДК 009:2010), за умови, що вони не використовують працю найманих осіб, а обсяг їх доходу протягом календарного року не перевищує 7500000 гривень. При цьому такі фізичні особи – підприємці під час та з метою провадження вищезазначеної діяльності можуть на платній або безоплатній основі користуватися технічними та/або програмними засобами, інформаційними системами й будь-якими іншими засобами виробництва (у тому числі приміщеннями), що належать фізичним особам – підприємцям або юридичним особам, на користь яких провадиться така діяльність.».
Із змісту запропонованої статті зрозуміло, що значить :«проводять діяльність ВИКЛЮЧНО» та яким чином застосовувати цю норму ФОПам, що мають у зареєстрованих видах діяльності лише один або кілька видів діяльності, що зазначені у цій статті, але окрім них займаються іншими видами діяльності. Які не підпадають під цю групу та яким чином оподатковувати їх дохід.
Наприклад, зазначений вид діяльності мають значна частка журналістів, які зареєстровані ФОП на 3 групі.
До якої групи слід відносити таких суб’єктів господарювання та як оподатковувати їх дохід?
Сама суть спрощеної системи оподаткування визначає, що податок сплачується від доходу, та ПКУ визначає, що є доходом для цілей спрощеної системи.
З метою оподаткування всього доходу п 291.6. ПКУ встановлює, що для платників єдиного податку 1-3 груп (оскільки 4 група платників єдиного податку відрізняється під іншим платників ЄП, і є, фактично, іншим режимом оподаткування СГ підприємств) можливі розрахунки виключно у грошовій формі, що не допустити заниження доходу, і, податковий нарахувань.
П. 292.3. ПКУ визначає, що є безоплатно отриманим доходом. Виходячи зі змісту цієї статті, користування на безоплатній основі технічними та/або програмними засобами, інформаційними системами й будь-якими іншими засобами виробництва (у тому числі приміщеннями), що належать фізичним особам – підприємцям або юридичним особам, на користь яких провадиться така діяльність, має визнаватись безоплатно отриманим доходом, та платники податку мають оцінити вартість безоплатного отримання таких благ та платити з них податок. Таке формулювання пропонованої статті може призвести до неоднакового трактування податкових норм органами державної влади та платниками податків, притягнення до відповідальності платників податку, а, відтак, зростання податкових порушень, додаткового навантаження на органи фіскальної служби, численних оскаржень податкових повідомлень-рішень у судах, навантажень на судову систему, а, в разі виграшу справ платниками податків (згідно ПКУ всі неоднозначності мають тлумачитись на користь платника податків) – численних відшкодувань втрат, зокрема, на правову допомогу при розгляді майбутніх судових справ з органів фіскальної служби та державного бюджету України.
3. Щодо нормотворчої техніки Закону.
Зміни до п. 291.4 не відповідають правилам нормотворчої техніки. Зокрема, пункти, які не передбачають змін, містять посилання на ДК 009:2005, пропонована редакція посилається на ДК 009:2010.
Оскільки законопроектом передбачається зміна регулювання правових відносин не тільки з точки зору оподаткування представників ІТ-індустрії, а й зміна ставок сплати ЄСВ, і це є також суттю регулювання, внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» має міститись в основному розділі, але не в прикінцевих положеннях Законопроекту. Це є грубим порушенням нормотворчої техніки. Щодо внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», доцільно було б не додавати окремий пункт 4-1, а лише внести зміни до ст. 7 Закону, зробивши виключення для працівників ІТ-індустрії, встановивши для них мінімальний розмір ЄСВ, а не вносити зміни до значно більшої кількості статей.
4. Щодо обґрунтування зміни правовідносин.
Пояснювальна записка не містить обґрунтування саме таких ставок єдиного податку та градації їх підвищення, а також мінімального розміру ставки ЄСВ, що пропонуються авторами законопроекту, не врахований вплив на державний бюджет, не враховані економічні наслідки прийняття закону. В разі, якщо автори законопроекту вважають, що мінімальна ставка ЄСВ у порівнянні із доходом низька, доцільно встановити мінімальну ставку сплати ЄСВ із залежністю в отримуваним доходом (наприклад платники ЄП, сума доходу яких складає 0- 500 000 грн сплачують мінімальну ставку, 500 000 – 1000 000 сплачуть подвійну ставку і т.д.)
Прошу розглянути мої пропозиції та озвучити їх при розгляді зазначеного законопроекту в комітеті та повідомити мене про результати розгляду.
Голова Аналітичного центру «Стратегія»
Катерина Константинова
